26 квітня 1986 року сталась трагічна аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, яка відноситься до категорії найбільших техногенних катастроф ХХ століття. Ця найбільша реактивністна аварія на ядерному реакторі завдала серйозних економічних, соціально-політичних та гуманітарних наслідків. Разом з тим ця аварія стала потужним поштовхом до переоцінки існуючих і пошуку нових підходів щодо аналізу безпеки радіаційно-ядерних об'єктів, обмеження радіаційного впливу на населення та навколишнє середовище, заснованих на принципі оптимізації радіаційного захисту та концепції безумовно прийнятного ризику. Так само як і впровадження культури безпеки, а також отримання нових знань у радіаційно-екологічних аспектах виробничої діяльності, питаннях методології радіаційного контролю, медико-біологічних наслідків опромінення в малих дозах і пов'язаного з цим нормування опромінення персоналу та населення.

У ННЦ ХФТІ до переоцінки існуючих і пошуку нових підходів у системі радіаційної безпеки прийшли трохи раніше. 14 листопада 1983 року був підготовлений наказ № 2409/лс «Про організацію відділу Охорони праці і ТБ і цільової лабораторії радіаційних досліджень і охорони навколишнього середовища». Існує кілька причин для того, щоб рішення проблем дозиметричного контролю, радіаційної безпеки та радіаційно-екологічного моніторингу в ННЦ ХФТІ були покладені не просто на штатну службу радіаційної безпеки, а на науковий підрозділ, що має гарну матеріально-технічну базу та високий кадровий потенціал, необхідний для серйозної організації радіаційних досліджень, причому, неодмінно у руслі науково-дослідної спрямованості, як це вже мало місце в найбільших наукових центрах, наприклад, інституті фізики високих енергій (Протвіно) і Об'єднаному інституті ядерних досліджень (Дубна). Основні з цих причин наступні:

• По-перше, радіаційно небезпечні установки, особливо прискорювачі заряджених часток, є джерелами декількох видів іонізуючих випромінювань.
• По-друге, фотонне (гальмівне) і нейтронне випромінювання, що визначають радіаційну обстановку з внутрішньої сторони захисту і, відповідно, його товщину, мають дуже широкий діапазон потужностей доз - від значень, що не перевищують потужність дози за рахунок природного радіаційного фону (в робочих приміщеннях персоналу), до декількох десятків Мрад/год (1 Мрад/год = 10⁴ Зв/год) безпосередньо в робочій зоні прискорювача в момент опромінення мішеней.
• По-третє, випромінювання, що генерується установками, мають досить широкий діапазон енергій: від декількох кеВ до десятків МеВ по фотонному випромінюванню, від теплових енергій (кілька еВ) до приблизно 100 МеВ по нейтронному випромінюванню.
• Нарешті, по-четверте, для ефективного здійснення радіаційного моніторингу (саме моніторингу, тому що моніторинг передбачає крім радіаційного контролю ще й управління радіаційною обстановкою і прийняття рішень по її нормалізації в разі необхідності) треба мати достовірну і обґрунтовану інформацію щодо:
  • видів випромінювання, які визначають радіаційну обстановку;
  • діапазонів енергій випромінювання, які визначають радіаційну обстановку;
  • ядерно-фізичних процесів, які призводять до таких випромінювань.

Звідси випливає, що забезпечення радіаційної безпеки на таких установках, відповідно до сучасних вимог, обмеження радіаційного впливу на населення та навколишнє середовище, здійснення принципу оптимізації радіаційного захисту та концепції безумовно прийнятного ризику є складною науково-технічною задачею. Вирішення цієї задачи залежить від ступеня врахування усіх джерел випромінювань, присутніх на установках і правильного уявлення про особливості і закономірності формування радіаційної обстановки з внутрішньої і зовнішньої сторін захисту. Цілком очевидно, що здійснення радіаційного моніторингу і вирішення пов'язаних з ним завдань оптимізації радіаційного захисту в таких умовах вимагає, по-перше, відповідної освіти, спеціальної підготовки і досить великого досвіду персоналу, по-друге, саме наукового підходу в виборі і обгрунтуванні методів і засобів їх здійснення, а також в інтерпретації отриманих результатів.

З 14 листопада 1983 року по теперішній час в ННЦ ХФТІ роботами в даних напрямках займається науково-дослідна Лабораторія радіаційних досліджень і охорони навколишнього середовища, метрологічно атестована державним підприємством «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Першим керівником новоствореної Лабораторії РДіОНС був призначений Коваленко Григорій Дмитрович, нині доктор фіз.-мат. наук, професор, Лауреат державної премії України в галузі науки і техніки, директор Інституту фізики високих енергій і ядерної фізики (ІФВЕЯФ) ННЦ ХФТІ.

В роки становлення Лабораторії була виконана величезна робота, в першу чергу, по розробці і впровадженню методик вимірювання та моніторингу випромінювань. Були визначені радіонукліди, їх активність, а також спектральний склад гамма- і нейтронного випромінювань за захистом електронних прискорювачів, і, відповідно, встановлений регламент радіаційного та індивідуального дозиметричного контролю в ННЦ ХФТІ.

Була розроблена і введена в експлуатацію автоматизована система дозиметричного контролю для ЛП-2 ГеВ.

Окрему увагу було приділено охороні навколишнього середовища. Реорганізована і переглянута система радіоекологічного моніторингу з регулярним відбором та аналізом проб атмосферного повітря, опадів і випадінь. Впроваджені нові методи визначення складу стічних вод.

Створена в Лабораторії апаратурна, методична та наукова база дозволили під час аварії на ЧАЕС та в післяаварійний період контролювати радіаційну обстановку в районі розташування інституту, а також оцінювати радіаційну ситуацію в Харківській області.

З 1993 р. цілих 26 років Лабораторією РДіОНС керує Мазілов Олександр Валентинович, кандидат фіз.-мат. наук, старший науковий співробітник, відомий вчений в галузі радіаційної фізики і дозиметрії, з досвідом радіаційного контролю на суднових ядерних реакторах (атомному криголамі «Арктика» і атомних підводних човнах). Автор понад 150 наукових робіт (в тому числі двох монографій) з ядерної та радіаційної фізики, фізики захисту, радіоекології.

Під керівництвом Олександра Валентиновича Лабораторія набула статусу вагомого науково-дослідного та експертного підрозділу.

За ці роки було проведено велику кількість дослідних робіт. Це, перш за все, роботи з розрахунку радіаційних захистів сільнострумних лінійних прискорювачів електронів та інших радіаційно небезпечних установок ННЦ ХФТІ.

Проведено комплексне дослідження радіоекологічної обстановки в ННЦ ХФТІ і житловому масиві «П'ятихатки». Проаналізовано викиди забруднюючих речовин ННЦ ХФТІ і стан приземного шару атмосферного повітря. На підставі цих даних проведено аналіз канцерогенного впливу технологічних процесів інституту на навколишнє середовище.

Розроблено інформаційно-аналітичну систему індивідуального дозиметричного контролю ННЦ ХФТІ. Проведено аналіз даних професійного опромінення персоналу ННЦ ХФТІ і дана оцінка індивідуальних радіаційних ризиків співробітників.

Розроблено регламент радіаційного контролю унікальної ядерної підкритичної установки «Джерело нейтронів».

У 2020 році начальником Лабораторії РДіОНС призначений Мазілов Олексій Олександрович, кандидат фіз.-мат. наук, фахівець в області комп'ютерного моделювання процесів проходження заряджених часток і гамма-квантів через речовину. Автор понад 100 наукових робіт (в тому числі двох патентів).

В даний час в Лабораторії розробляється комплексний підхід до проблеми екологічного моніторингу довкілля, що включає в себе не тільки оцінку радіаційної обстановки і різних хімічних забруднень в грунті, воді, повітрі, але також накопичення і абсорбцію їх біооб'єктами. І, як наслідок, подальший аналіз впливу цих забруднень на модельний організм-біоіндикатор. Для цього на базі групи індивідуального доз. контролю створена група радіобіології.

В Лабораторії РДіОНС працює дружний та самовідданий колектив науковців (серед них 1 кандидат фіз.-мат. наук і 2 кандидати біологічних наук), яким в проведенні науково-дослідної роботи допомагають кваліфіковані інженери, техніки, лаборанти та дозиметристи. На початок 2021 року чисельність лабораторії становить 31 особа.

Зважаючи на специфіку Лабораторії РДіОНС багато наших співробітників брали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. На жаль, не всі з них зараз живі, і віддаючи данину пам'яті, необхідно привести прізвища цих людей:

• МАЗІЛОВ Олександр Валентинович (24.05.1954 - 18.12.2019);
• ТУПИЦЯ Василь Михайлович (08.01.1942 - 13.12.2018);
• ЄРМАК Микола Матвійович (21.01.1942 - 14.10.1993);
• ДОНЕЦЬ Анатолій Іванович (05.04.1944 г.р.) зараз на пенсії;
• АНДРЄЄВ Димитрий Георгійович (09.06.1959 г.р.) інженер I категорії;
• КАНТЕМИРОВ Володимир Володимирович (24.11.1953 г.р.) провідний інженер-дослідник.